Моя музична освіта почалася в мої 4. Музичний керівник звернув увагу моїх батьків, що я аж занадто цікавлюся фортепіано в садочку, відтягнути не можна )) І мене прийняли в спеціальну музичну школу при консерваторії. Не судилося мені там вчитися (може це і добре), бо я важко захворіла в пропустила перші півроку навчання.
Саме уроки фортепіано стали мені «школою молодого бійця». Чому? Тому що мене били по руках лінійкою та кричали. В радянських музичних школах таке траплялося. Мабуть, ще відтоді я зненавиділа цю систему.
Я грала на всіх підряд концертах, фестивалях, конкурсах. На сімейних зустрічах зазвичай я мала щось зіграти, бо — вчуся в музикалці… Що завжди подобалося — імпровізувати та підбирати музику на слух. Це був мій зірковий час ))) І досі це люблю, вмію, практикую))
Тож повернемося до школи — довчилася, отримала «папірець» з усіма п’ятірками, урочисто закрила вдома фортепіано і сказала: «Більше ніколи в житті не гратиму!!!»
Далі буде )))